Єжи Миколай Гильзен
| Єжи Миколай Гильзен | |
|---|---|
 | |
| Єпископ Смоленський | |
| 1746 — 1763 | |
|
| |
| Народився |
6 грудня 1692[1] Дагда, Інфлянтське воєводство, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Помер |
24 квітня 1775[1] (82 роки) Варшава, Річ Посполита |
| Відомий як | католицький священник, католицький єпископ |
| Країна | Річ Посполита |
| Батько | Jerzy Konstanty Hylzend |
| Мати | Q104522269? |
| Професія | священник, письменник і перекладач |
| Релігія | католицтво |
| Нагороди |
 |
Єжи Миколай Гильзен (пол. Jerzy Mikołaj Hylzen; 6 грудня 1692, Дагда — 24 квітня 1775, Варшава, Річ Посполита) — єпископ РКЦ, великолитовський римо-католицький і державний діяч, письменник і перекладач.
Біографія[ред. | ред. код]
Походив зі шляхетного роду Гильзенів.
11 жовтня 1738 обраний канцлером Вільнюського капітулу.
За допомогою Сапігів як регент королівської канцелярії 10 червня 1740 став великим литовським писарем.
13 лютого 1746 — призначений єпископом Смоленським (за іншими даними, 10 травня 1745[2]). Титул був номінальним (Смоленськ належав Російській імперії) і єпископи жили у Варшаві.
У 1758 передав керівництво єпархією коад'ютору Гавриїлу Вадзінському.
У 1759 нагороджений орденом Білого Орла.
У вересні 1761 очолював церемонію коронації чудотворної ікони в містечку Бiлиничi (поблизу Могильова, Східна Білорусь) за указом Папи Римського Бенедикта XIV.
17 липня 1763 пішов у відставку з єпархії.
Перекладав Паоло Сеґнері[en] та Лоренцо Скуполі[en].
Твори[ред. | ред. код]
- Wojna duchowna Wawrzyńca Scupoli (1746)
- Opisanie historyczne obyczajów pierwszych chrześcijan według Klaudiusza Fleury (1746)
- Reguły kazań (1747)
- Pisma Bożego… wybrane rozdziały (1755)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ David M. Cheney. Bishop Jerzy Mikołaj Hylzen (Catholic-Hierarchy) [Архівовано 5 березня 2021 у Wayback Machine.]
| |||||
|
