Серпокрилець сокотрійський
| Серпокрилець сокотрійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Apus berliozi Ripley, 1965 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Серпокрилець сокотрійський[2] (Apus berliozi) — вид птахів родини серпокрильцевих (Apodidae).
Назва[ред. | ред. код]
Вид названо на честь французького орнітолога Жака Берліоза (1891—1975).
Поширення[ред. | ред. код]
Гніздиться в прибережних районах Сомалі, на півдні Аравійського півострова та на острові Сокотра. У негніздовий період його спостерігали далеко на південь, аж до прибережного Мозамбіку.[3] Населяє сухі ландшафти. На Сокотрі його можна знайти в різних місцях існування, які також включають міські райони. У горах трапляється на висоті від 700 до 1200 м. Гніздиться на узбережжі, переважно в печерах і на скелях. У пошуках їжі його можна спостерігати на піщаних дюнах. Під час зимівлі в Кенії його можна побачити над рівнинними прибережними лісами.
Опис[ред. | ред. код]
Птах завдовжки 16 сантиметрів. Самець досягає ваги 37,5 г, самиця — 40 г. Оперення рівномірно коричневе, за винятком великої білої плями на горлі.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
У Сомалі період розмноження триває з березня по вересень, на Сокотрі — середина травня. Гніздиться колоніями. Чашоподібне гніздо будує на стелях печер. Кладка складається з двох яєць. Сокотрійського серпокрильця можна спостерігати в зграях від 10 до 200 особин. Його раціон складається з жуків, мурах, коників і термітів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Apus berliozi: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 25 травня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Marais, Etienne; Peacock, Faansie; Allport, Gary (9 березня 2021). First record of Forbes-Watson's Swift Apus berliozi in southern Africa, with comments on vocal and visual identification. Bulletin of the British Ornithologists' Club. 141 (1): 21—38. doi:10.25226/bboc.v141i1.2021.a3.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
