Щілинозуб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Щілинозуб
Період існування: плейстоценнаш час
Щілинозуб гаїтянський (Solenodon paradoxus)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Комахоїдні (Eulipotyphla)
Родина: Щілинозубові (Solenodontidae)
Рід: Щілинозуб (Solenodon)
Brandt, 1833
Види
Вікісховище: Solenodon

Щілинозуб[1][2] (Solenodon) — рід ссавців з ряду мідицеподібні (Socisiformes) надряду комахоїдних (Insectivora).

Це єдиний рід своєї родини. Наукова назва роду походить від грец. solen — «щілина, канал»; і грец. odon — «зуб».

Склад родини, зв'язки з іншими родинами

[ред. | ред. код]

За останнім зведенням "Види ссавців світу" (2005), у складі роду є 4 види[3] (назви наведено за абеткою, і порядок їх наведення не відповідає родинним зв'язкам):

Зв'язки родини щілинозубових з іншими родинами комахоїдних:

   Eulipotyphla   

Nesophontidae

Solenodontidae

Talpidae

Soricidae

Erinaceidae


Є припущення, що щілинозубові еволюціонували від північноамериканського роду Apternodus із родини † Apternodontidae, однак питання походження тварини залишається відкритим.

Зовнішній вигляд

[ред. | ред. код]

Тіло покрито піщано-коричневим хутром. Мордочка жовтувата. Кігті на передніх лапах такої ж довжини, як і пальці. У хоботку наявна передносова кістка.

Ареал

[ред. | ред. код]

Мешкають у лісових районах Куби й Гаїті; раніше жили також на о. Пуерто-Рико. Ввезені європейцями пацюки (Rattus), мангусти (Herpestes), пси й коти, а також інтенсивне перетворення земель задля сільського господарства призвели до катастрофічного зниження чисельності щілинозубів.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Мешкає у гірських лісах. День проводять в укриттях, розташованих, зазвичай, серед коріння великих дерев. Після заходу сонця виходять в пошуках їжі.

Харчування

[ред. | ред. код]

Харчуються комахами, черв'яками, молюсками, ящірками, жабами. Можуть поїдати також стерво.

Розмноження

[ред. | ред. код]

Щілинозуби не плодовиті — розмножуються всього раз на рік, приносячи 1, рідко до 3 дитинчат. Новонароджені сліпі, беззубі і безволосі. Молодняк іноді залишається з матір'ю навіть після появи нового потомства. У одній норі можуть знаходитися до 8 особин. Тривалість життя щілинозуба — до 5 років (у неволі); один гаїтянський щелезуб дожив до 11 років і 4 місяців.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 270.
  2. Харчук, С., & Загороднюк, І. Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви // Geo & Bio. — 2019. — Вип. 17. — С. 85–115. — DOI:10.15407/gb.2019.17.085.
  3. Родина Solenodontidae // "Види ссавців світу", 2005. Архів оригіналу за 20 грудня 2008. Процитовано 4 грудня 2008.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  1. Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder. «Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference» [Архівовано 20 грудня 2008 у Wayback Machine.] (3rd ed). — Johns Hopkins University Press, 2005. pp.222-223. ISBN 0-801-88221-4
  2. Ronald M. Nowak: «Walker's Mammals of the World». The Johns Hopkins University Press, Baltimore, 1999, ISBN 0-8018-5789-9.
  3. Grizimek. «Grizimek's Encyclopedia of Mammals». Vol. 1. Boston: McGraw Hill Publishing Company, 1990.
  4. Vaughn, Ryan, Czaplewski. «Mammalogy» (4-th ed). Harcourt, Inc., 2000.
  5. Бойчук Ю.Д., Шаламов Р.В. Животные шести континентов. Иллюстрированная энциклопедия. Харьков, 2012. ISBN 978-966-14-3886-5.