Рєпін Юрій Ілліч: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Avp777 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Avp777 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 52: | Рядок 52: | ||
Після виходу у квітні 1918 року частин [[Біла гвардія (Фінляндія)|шюцкора]] до колишнього митного кордону [[Велике князівство Фінляндське|Великого князівства Фінляндського]], а також закриття кордону між Фінляндією і [[Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (1917—1922)|Російською Радянською Республікою]], яке послідувало за цим, разом з усією сім'єю Рєпіних зазнавав сильних злиднів, практично перебуваючи на утриманні батька. |
Після виходу у квітні 1918 року частин [[Біла гвардія (Фінляндія)|шюцкора]] до колишнього митного кордону [[Велике князівство Фінляндське|Великого князівства Фінляндського]], а також закриття кордону між Фінляндією і [[Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (1917—1922)|Російською Радянською Республікою]], яке послідувало за цим, разом з усією сім'єю Рєпіних зазнавав сильних злиднів, практично перебуваючи на утриманні батька. |
||
У листопаді 1925 року Ю. І. Рєпін отримав у фінської влади «[[Паспорт Нансена|паспорт Ліги Націй]]», що давав можливість виїзду за кордон. Делегація радянських діячів культури, що відвідала влітку 1926 року І. Ю. Рєпіна, до якої входили художники-засновники [[Асоціація художників революційної Росії|АХРР]]: [[Бродський Ісаак Ізраїльович|Ісаак Бродський]], [[Кацман, Євген Олександрович|Євген Кацман]], [[Радімов Павло Олександрович|Павло Радімов]] та [[Григор'єв Олександр Володимирович (художник)|Олександр Григор'єв]], запросила Ю. І. Рєпіна приїхати до СРСР. Поїздка Ю. І. Рєпіна до Ленінграда, що відбулася восени 1926 року, була розрекламована в газетах; художник отримує замовлення на написання картини «Кінець самодержавства».{{External media|topic=Куоккала. Гельсінкі.|subtopic=|font-size=117|align=right|width=|image1=[https://terijoki.spb.ru/g2/main.php?g2_view=dynamicalbum.UpdatesAlbum&g2_albumId=105913&g2_itemId=145424 Будинок Юрія Ілліча Рєпіна («Вігвам»), на ділянці, яку йому видала Нордман. (1911 рік).]|image2=[http://repin.chuguev.net/images/Repiny.jpg И. Е. Рєпін і Ю. І. Рєпін. (1928 рік).]|image3=[https://terijoki.spb.ru/g2/main.php?g2_view=dynamicalbum.UpdatesAlbum&g2_albumId=105913&g2_itemId=150074 Одна з останніх фотографій Іллі Рєпіна із сином Юрієм. (1930 рік).]|image4=[https://terijoki.spb.ru/g2/main.php?g2_view=core.DownloadItem&g2_itemId=108963 Юрій Рєпін в останні роки життя. (1950-ті роки).]}}Зазнавши сильного потрясіння після смерті дружини (1929){{Ref+|Парасковія Андріївна Рєпіна (Андрєєва) померла від туберкульозу і була похована в Лінтульському жіночому монастирі в ім'я Святої Живоначальної Трійці в [[Огоньки (Ленінградська область)|Лінтулі]]<ref name="Куоккала" />.|"Комм."}}, батька (1930){{Ref+|Зі спогадів художника, голови «Союзу російських художників Фінляндії» І. М. Карпінського]<ref name="Новое" />:{{coquote |
У листопаді 1925 року Ю. І. Рєпін отримав у фінської влади «[[Паспорт Нансена|паспорт Ліги Націй]]», що давав можливість виїзду за кордон. Делегація радянських діячів культури, що відвідала влітку 1926 року І. Ю. Рєпіна, до якої входили художники-засновники [[Асоціація художників революційної Росії|АХРР]]: [[Бродський Ісаак Ізраїльович|Ісаак Бродський]], [[Кацман, Євген Олександрович|Євген Кацман]], [[Радімов Павло Олександрович|Павло Радімов]] та [[Григор'єв Олександр Володимирович (художник)|Олександр Григор'єв]], запросила Ю. І. Рєпіна приїхати до СРСР. Поїздка Ю. І. Рєпіна до Ленінграда, що відбулася восени 1926 року, була розрекламована в газетах;<ref name="finland" /> художник отримує замовлення на написання картини «Кінець самодержавства».<ref name="Конец" group="Комм." /> |
||
{{External media|topic=Куоккала. Гельсінкі.|subtopic=|font-size=117|align=right|width=|image1=[https://terijoki.spb.ru/g2/main.php?g2_view=dynamicalbum.UpdatesAlbum&g2_albumId=105913&g2_itemId=145424 Будинок Юрія Ілліча Рєпіна («Вігвам»), на ділянці, яку йому видала Нордман. (1911 рік).]|image2=[http://repin.chuguev.net/images/Repiny.jpg И. Е. Рєпін і Ю. І. Рєпін. (1928 рік).]|image3=[https://terijoki.spb.ru/g2/main.php?g2_view=dynamicalbum.UpdatesAlbum&g2_albumId=105913&g2_itemId=150074 Одна з останніх фотографій Іллі Рєпіна із сином Юрієм. (1930 рік).]|image4=[https://terijoki.spb.ru/g2/main.php?g2_view=core.DownloadItem&g2_itemId=108963 Юрій Рєпін в останні роки життя. (1950-ті роки).]}}Зазнавши сильного потрясіння після смерті дружини (1929){{Ref+|Парасковія Андріївна Рєпіна (Андрєєва) померла від туберкульозу і була похована в Лінтульському жіночому монастирі в ім'я Святої Живоначальної Трійці в [[Огоньки (Ленінградська область)|Лінтулі]]<ref name="Куоккала" />.|"Комм."}}, батька (1930){{Ref+|Зі спогадів художника, голови «Союзу російських художників Фінляндії» І. М. Карпінського]<ref name="Новое" />:{{coquote |
|||
|text = «Ілля Юхимович лежав на столі на веранді, де зазвичай пили чай. Юрія Ілліча не було: він зранку кудись зник із рушницею. Шмаков насамперед запитав Віру Іллівну, чи замовила вона труну. Вона відповіла, що замовила, дорогу, з повним убором, і що про це турбуватися не треба. Незабаром повернувся Юрій Ілліч. У руці він тримав убитого зайця. Пройшовши на веранду, Юрій Ілліч прибив зайця в розіп'ятому вигляді до столу в ногах покійного і потім, вбивши ще один цвях, підвісив кошик із яблуками. Коли його запитали, що це означає, Юрій Ілліч відповів: «Я приніс у дар татові все, що міг найдорожчого».» |
|text = «Ілля Юхимович лежав на столі на веранді, де зазвичай пили чай. Юрія Ілліча не було: він зранку кудись зник із рушницею. Шмаков насамперед запитав Віру Іллівну, чи замовила вона труну. Вона відповіла, що замовила, дорогу, з повним убором, і що про це турбуватися не треба. Незабаром повернувся Юрій Ілліч. У руці він тримав убитого зайця. Пройшовши на веранду, Юрій Ілліч прибив зайця в розіп'ятому вигляді до столу в ногах покійного і потім, вбивши ще один цвях, підвісив кошик із яблуками. Коли його запитали, що це означає, Юрій Ілліч відповів: «Я приніс у дар татові все, що міг найдорожчого».» |
||
|source = |
|source = |
Версія за 21:01, 17 травня 2024
Рєпін Юрій Ілліч | ||||
---|---|---|---|---|
Портрет Ю. І. Рєпіна роботи В. С. Сварога, (1915), Музей-садиба І. Ю. Рєпіна «Пенати» | ||||
Народження |
29 березня (10 квітня) 1877 місто Чугуїв, Харківська губернія, Російська імперія | |||
Смерть | 9 серпня 1954 (77 років) | |||
Гельсінкі, Республіка Фінляндія | ||||
Поховання | Православний цвинтар (Гельсінкі) | |||
Країна | ||||
Жанр | портретная, історичний, жанровий живопис | |||
Діяльність | художник | |||
Роки творчості | 1897[4] — 1954[4] | |||
Батько | Рєпін Ілля Юхимович | |||
Мати | Рєпіна Віра Олексіївнаd | |||
Роботи в колекції | Фінська національна галерея і Ермітаж | |||
Нагороди |
II золота медаль Мюнхенського Сецесіону (1910)[2];
| |||
| ||||
Рєпін Юрій Ілліч у Вікісховищі |
Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Avp777 (внесок, журнали) о 21:01 UTC (22024 хвилини тому). |
Юрій (Георгій) Ілліч Ре́пін (29 березня [10 квітня] 1877, Чугуєв, Харківська губернія, Російська імперія - 9 серпня 1954, Гельсінкі, Фінляндія) - російський живописець, член Товариства пересувних художніх виставок, син Іллі Рєпіна від його першого шлюбу з Вірою Олексіївною Шевцовою (1854-1918).
Біографія
Третя дитина у сім'ї Іллі Рєпіна та Віри Олексіївни Шевцової. Народився у Чугуєві у батьківському домі художника після його повернення із тривалої поїздки за кордон. При хрещенні дитині дали грецьке ім'я - Георгій.
Після розлучення батьків у 1887 році Юрій та його молодша сестра Тетяна залишилися жити з матір'ю, старші дочки І.Ю. Рєпіна переїхали до батька.Початкову художню освіту здобув у малювальній школі княгині М. К. Тенішева, де його батько викладав живопис і малюнок. У 1899 році вступив вільним слухачем до Імператорської Академії мистецтв. Займався в майстерні батька, потім - у П. О. Ковалевського, а з 1903 - в майстерні академіка Д. Н. Кардовського.
У 1903 закінчив Вищі педагогічні курси при Академії мистецтв, навчався в класі батального живопису Ф. А. Рубо. У 1905 році, одружившись із Параскою Андріївною Андрєєвою (1883-1929), кинув навчання, не отримавши звання класного художника. У 1906 році в сім'ї народився син Гай, у березні 1907 року другий син - Дій.[Комм. 2]
З 1907 року жив поряд з батьком у селищі Куоккала, де Наталія Нордман-Северова, цивільна дружина Іллі Рєпіна, виділила Юрію та його сім'ї ділянку[Комм. 3], на якій побудували будинок із майстернею, названий ним через архітектурну схожість «Вігвам». [Комм. 4]
У 1914 році відкрив у Куоккалі приватну малювальну школу для дітей.
У Петербурзі Юрій був чимось на зразок юродивого часу Василя Блаженного. Він з'являвся в Академії «в лахмітті блудного сина і в опорках нічліжника на босу ногу» і, хоча учні ставилися до нього з повагою і намагалися не помічати його жебрацького вбрання, справляв «жалюгідне, навіть трагічне враження».[8]
Після виходу у квітні 1918 року частин шюцкора до колишнього митного кордону Великого князівства Фінляндського, а також закриття кордону між Фінляндією і Російською Радянською Республікою, яке послідувало за цим, разом з усією сім'єю Рєпіних зазнавав сильних злиднів, практично перебуваючи на утриманні батька.
У листопаді 1925 року Ю. І. Рєпін отримав у фінської влади «паспорт Ліги Націй», що давав можливість виїзду за кордон. Делегація радянських діячів культури, що відвідала влітку 1926 року І. Ю. Рєпіна, до якої входили художники-засновники АХРР: Ісаак Бродський, Євген Кацман, Павло Радімов та Олександр Григор'єв, запросила Ю. І. Рєпіна приїхати до СРСР. Поїздка Ю. І. Рєпіна до Ленінграда, що відбулася восени 1926 року, була розрекламована в газетах;[1] художник отримує замовлення на написання картини «Кінець самодержавства».[Комм. 5]
Зазнавши сильного потрясіння після смерті дружини (1929)[Комм. 6], батька (1930)[Комм. 7] та сестри Наді (1931)[Комм. 8], вів замкнутий, релігійний спосіб життя, у нього з'явилася схильність до містицизму, основною темою його творів стає тема пристрастей Голгофи.
У лютому 1935 року під час нелегального перетину кордону СРСР пропав безвісти син Юрія Рєпіна Дій, який став моряком і повернувся в Куоккалу після десяти років плавання на суднах кількох судноплавних кампаній. Намагаючись дізнатися про долю сина, Рєпін пише листи директору Державного літературного музею В. І. Бонч-Бруєвич, а потім і самому І. В. Сталіну. Як стало згодом відомо зі справи Архіву УФСБ по Санкт-Петербургу та Ленінградській області, Дія (Дмитро Юрійович Рєпін) був заарештований під час нелегального перетину кордону СРСР і засуджений до розстрілу 10 червня 1935 року військовим трибуналом Ленінградського військового округу за статтями 58-8 і 84 КК РРФСР. Дію Рєпіна ставилася в провину «спроба організації замаху на вищих керівників партії та держави». На думку слідчих НКВС СРСР, він був членом відразу двох антирадянських організацій: в куоккальському відділенні Братства Російської Правди і в Російському загальновійськовому союзі. Справжні причини переходу Дієм Рєпіним радянського кордону залишилися невідомими.
У листопаді 1939 року під час масової евакуації населення перед початком радянсько-фінської війни Ю. І. Рєпін із сестрою Вірою був вивезений фінською владою в село Леванто громади Мянтсяля на північ від Гельсінкі.
Після Другої світової війни жив у Гельсінкі. Продовжував займатися живописом, використовував фанеру та картон. Писав ікони для православних храмів Фінляндії портрети на замовлення. Не мав постійного притулку, бродяжив. Відомо, що ще за життя старшої сестри Віри Іллівни[Комм. 9] Ю. І. Рєпін жив у нічліжних будинках.[Комм. 10]
9 серпня 1954 року наклав на себе руки, викинувшись з вікна четвертого поверху будинку Армії порятунку в Гельсінкі.
Похований поряд зі старшою сестрою Вірою Іллівною на православному цвинтарі Гельсінкі в районі Лапінлахті[fi].
Творчість
Працював у манері імпресіонізму. Будучи помічником у майстерні І.Є. Рєпіна, перебував під сильним впливом батька. Писав історичні картини, портрети та пейзажі. Створив багато картин на євангельські теми.
У 1910 році за картину «Великий вождь (Петро I перед Полтавською баталією)» отримав ювілейну премію імені принцеси Євгенії Ольденбурзької та II золоту медаль Мюнхенського Сецесіону.
1914 року за картину «Тюренчен. У славній смерті вічне життя», замовлену в 1912 році шефом 11-го Східно-Сибірського стрілецького полку імператрицею Марією Федорівною Романовою, матір'ю царюючого імператора Миколи II — другу премію Товариства заохочення мистецтв, 1915 року - премію з історичного живопису на конкурсі імені А. І. Куїнджі.
У 1911-1912 роках брав участь у роботі Всеросійського з'їзду художників. Експонував свої твори на виставках Мюнхенського Сецесіону (1910), на виставках Товариства незалежних художників (1911, 1913), Товариства пересувних художніх виставок (1914-1918). [Комм. 11]
Брав участь у виставках російських художників у Берліні (1930), Амстердамі (1930), Парижі (D'Alignan, 1931). В 1933 став членом новоствореного Товариства російських художників у Фінляндії.
Примітки
- Коментарі
- ↑ Портрет Прасковьи Андреевны Репиной, урождённой Андреевой (1883-1929) с сыном Гаем (Георгием Юрьевичем Репиным, внуком І. Ю. Рєпін).
- ↑ Мемуаристка Вера Андрєєва писала[5]:«Це були тихі, скромні юнаки і, крім звучних імен, нічим не нагадували стародавніх патриціїв часів розквіту Римської імперії»
- ↑ Ділянка землі в Куоккала, придбана І. Є. Рєпіним за 10000 рублів, була оформлена на Нордман-Северову[6].
- ↑ Згорів разом із садибою «Пенати» під час бойових дій 1944 року.[7].
- ↑ Картина так и не была написана.
- ↑ Парасковія Андріївна Рєпіна (Андрєєва) померла від туберкульозу і була похована в Лінтульському жіночому монастирі в ім'я Святої Живоначальної Трійці в Лінтулі[6].
- ↑ Зі спогадів художника, голови «Союзу російських художників Фінляндії» І. М. Карпінського][9]:«Ілля Юхимович лежав на столі на веранді, де зазвичай пили чай. Юрія Ілліча не було: він зранку кудись зник із рушницею. Шмаков насамперед запитав Віру Іллівну, чи замовила вона труну. Вона відповіла, що замовила, дорогу, з повним убором, і що про це турбуватися не треба. Незабаром повернувся Юрій Ілліч. У руці він тримав убитого зайця. Пройшовши на веранду, Юрій Ілліч прибив зайця в розіп'ятому вигляді до столу в ногах покійного і потім, вбивши ще один цвях, підвісив кошик із яблуками. Коли його запитали, що це означає, Юрій Ілліч відповів: «Я приніс у дар татові все, що міг найдорожчого».»
- ↑ Померла через пів року після батька Надія Рєпіна (1874-1931), з 1910 року страждала на душевне захворювання, що переросло до кінця життя в гостру форму шизофренії. Лікувалася у В. М. Бехтерева[10].[6].
- ↑ Померла 27 серпня 1948 року від розриву серця[9]
- ↑ По рассказам финских соседей[6]:«Он всегда был набожным, а к старости становился ещё религиознее. Он построил рядом с шоссе часовенку, в которой молился за Россию и Финляндию и за всё человечество… Юрий был мягкий человек, он не хотел убивать даже мух. Поэтому он не ел мясо зарезанных животных. Он собирал вынесенных морем мертвых рыб и солил их, запасая на зиму. У него была большая слабость — алкоголь. К нему он то и дело прибегал, но на следующий день, плача, просил у Бога прощения. Иногда он наказывал своё тело за грехи, стоя полуголым в муравейнике… Когда война началась, это было для него большим ударом. Он переехал в Хельсинки вместе с другими переселенцами и продолжал свою аскетическую жизнь, занимался живописью, жил на попечении Армии спасения… Жители Хельсинки с удивлением видели ходившего на зимнем морозе человека с великолепными седыми волосами, поразительно похожего на Петра Великого. У мужчины не было носков. Он ходил в открытых сандалиях, с босыми ногами на морозе. Конец Юрия Репина был грустным. Он не вынес жизни, избрав смерть, и сам определил свой день…»
- ↑ З 1915 - член Товариства[11].
- Джерела
- ↑ а б Бородина Т. П. {{{Заголовок}}}. — 1000 прим. — ISBN 978-5-88812-402-4.
- ↑ а б Левченко Артем. Репин, сын Репина : [рос.] // «Вечерний Харьков» : Газета. — Харьков : ООО «Редакция газеты «Вечерний Харьков», 2007. — Вып. от 20 февраля, № 19 (9111).
- ↑ Репин Юрий Ильич 10.04.1877-09.08.1954. Собрание музея (рос.). Чувашский государственный художественный музей. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2013.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|description=
(довідка) - ↑ а б RKDartists
- ↑ Андреева В. Л. {{{Заголовок}}}. — 100000 прим.
- ↑ а б в г Комовский В. Ф. Далекая и близкая, легендарная и реальная Куоккала : [арх. 5 березня 2016] : [рос.]. — Репино : Муниципальный Совет и местная администрация муниципального образования поселок Репино, 2011.
- ↑ Варебрус Леонид. Русский Хельсинки: Юрий, сын Ильи : [арх. 16 листопада 2016] : [рос.] // «Иные берега» : Журнал. — М. : Союза театральных деятелей Российской Федерации, 2010. — № 1(17).
- ↑ В. А. Милашевский. Вчера, позавчера… Воспоминания художника.
- ↑ а б Составители Бродский И. А., Москвинов В. Н. {{{Заголовок}}}. — 40000 прим.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвою«Куоккала»
не вказано текст - ↑ Рогинская Ф. Г. {{{Заголовок}}}. — 30000 прим. — ISBN 5-87685-054-3.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Чугуев", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "зарубеж", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "пенаты", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Новости Чугуева", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "любовницы", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "НИМРАХ", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Шведы", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "политический", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "фигвам", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Сегодня", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Тю", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "НН", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
<ref>
з назвою "ОРХ", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.Література
- Бородина Т. П. Надзор сыскной полиции Финляндии за И. Е. Репиным и его семьей (По материалам Национального архива Финляндии) // Санкт-Петербург и страны северной Европы. Материалы Двенадцатой ежегодной международной научной конференции / Под ред. В. Н. Барышникова, П. А. Кротова. — Санкт-Петербург : Издательство Русской христианской гуманитарной академии, 2011. — С. 33—46. — 1000 прим. — ISBN 978-5-88812-402-4.
- Давыдова О. Юрий Репин. Отшельник из «Пенатов» // Третьяковская галерея : журнал. — 2019. — № 1 (62).
- Карпенко М. А., Кириллина Е. В., Левенфиш Е. Г., Прибульская Г. И. Гостиная // Пенаты. Музей-усадьба И. Е. Репина. Путеводитель / Научно-исследовательский музей Академия художеств СССР. Под редакцией Е. Г. Левенфиш. — Л. : «Советский художник», 1969. — 116 с. — 75000 прим. — ISBN 978-5-9533-2765-7. Архивная копия от 18 ноября 2013 на Wayback Machine
- Шумихин Сергей. Побег внука гения // «Политический журналЪ» : журнал. — М. : Управляющая компания ЗАО Медиа-Группа «Свобода слова», 2005. — Вып. 28 ноября. — № 40 (91) (2 июня). Архівовано з джерела 26 квітня 2013.
- Варебрус Леонид. Русский Хельсинки: Юрий, сын Ильи // «Иные берега» : журнал. — М. : СТД РФ, 2010. — № 1 (17) (2 июня). Архівовано з джерела 23 липня 2019.
Див. також
Посилання
- «Репин, его семья и потомки». Фотовыставка в музее-усадьбе И. Е. Репина «Пенаты». ФГБНУ «Научно-исследовательский музей Российской академии художеств» (рос.). Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 18 квітня 2013.
- Выставка произведений Ю. И. Репина из собрания музея-усадьбы И.Е.Репина «ПЕНАТЫ». Terijoki.spb.ru (рос.). 2 серпня 2011. Процитовано 15 квітня 2013.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - РИА «Новости». Сын ответил за отца // «КоммерсантЪ» : газета. — М. : ЗАО «Коммерсантъ. Издательский дом», 2007. — № 165 (3741). — Число 12 (9). — С. 21. Архівовано з джерела 6 липня 2013.