Лисицький Дмитро Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лисицький Дмитро Михайлович
Народився 27 листопада 1974(1974-11-27)
Бурлацьке[d], Благодарненський район, Ставропольський край, РРФСР, СРСР
Помер 26 березня 2023(2023-03-26) (48 років)
Ставрополь, Росія
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність офіцер
Alma mater Ставропольський державний аграрний університет і Belgorod University of Cooperation, Economics and Lawd
Учасник Грузино-абхазький конфлікт, Дагестанська війна, Друга чеченська війна, Війна на сході України, російське вторгнення в Україну (з 2022), Боснійська війна і бій під Іловайськом
Військове звання підполковник
Нагороди
Герой Російської Федерації
медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня Медаль Суворова Медаль «За відзнаку у військовій службі» 1-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 2-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 3-го ступеня Медаль «За військову доблесть» 2-го ступеня Медаль «За бойові заслуги»
майстер спорту Росії

Лисицький Дмитро Михайлович ((27 листопада 1974(1974-11-27), Бурлацьке[d], Ставропольський край — 26 березня 2023(2023-03-26), Ставрополь))- російський військовослужбовець, командир 2-го десантно-штурмового батальйону 247-го гвардійського особливого Кавказького козачого десантно-штурмового (гірського) полку, Герой Російської Федерації, підполковник.

Біографія

Народився 27 листопада 1974 року в селі Бурлацьке Подяченського району Ставропольського краю в сім'ї робітників індикофабрики Михайла Дмитровича та Лідії Петрівни Лисицьких. Росіянин. Закінчив середню школу. В 1991 вступив до Ставропольського сільськогосподарського інституту за спеціальністю «зоотехнія».

Призваний до Збройних сил Російської Федерації в лютому 1993 року. Термінову службу проходив у 247-му гвардійському десантно-штурмовому кавказькому козацькому полку 7-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії (гірської), дислокованої в Ставрополі. Після закінчення терміну служби залишився на надстрокову.

За час служби брав участь у бойових операціях в Абхазії (1993), Дагестані (1999), Чечні (1999—2000).

У 1998 році заочно закінчив Ставропольську державну сільськогосподарську академію, отримавши спеціальності зооінженера та інженера-маркетолога.

У квітні 2000 року сержант Лисицький уклав контракт та продовжив військову службу у своїй частині на посаді механіка-радіотелефоніста взводу зв'язку. У червні у складі російських миротворчих сил спрямований до Боснії та Герцеговини. Протягом півтора року проходив службу на посаді розвідника-снайпера розвідувальної роти 1-ї окремої повітрянодесантної бригади. За виявлені хоробрість та відвагу при виконанні бойового завдання був нагороджений медаллю Суворова.

Після повернення до Росії, продовжив службу в 247-му гвардійському десантно-штурмовому Кавказькому козацькому полку, у складі якого прямував на виконання бойових завдань до Чеченської Республіки (2001—2004), до Абхазії в період збройного конфлікту з Грузією та інші регіони.

У ході одного з боїв на Північному Кавказі група прикриття, до складу якої входив старшина Лисицький, брала участь у забезпеченні відходу із зони бойових дій мирних жителів. Рішучими діями, Лисицький зміг забезпечити відхід бойових товаришів з-під обстрілу бойовиків, за що був нагороджений медаллю ордена "За заслуги перед Вітчизною " 2-го ступеня.

2004 року закінчила Ставропольську філію Білгородського університету споживчої кооперації за спеціальністю «економіст-менеджер з економіки та управління».

З присвоєнням офіцерського звання лейтенанта Лисицького було призначено на посаду командира взводу. Надалі заміщав посади: командир зенітно-ракетного взводу десантно-штурмового батальйону, заступник командира десантно-штурмової роти, командир десантно-штурмової роти, заступник командира десантно-штурмового батальйону.

У 2014 році брав участь в операціях із забезпечення безпеки Олімпійських та Паралімпійських ігор у Сочі.

Указом Президента Російської Федерації від 22 січня 2015 року за героїзм, мужність та відвагу, виявлені під час виконання військового обов'язку, капітанові Лисицькому присвоєно звання Героя Російської Федерації з врученням медалі "Золота Зірка ".

Лисицький продовжував нести військову службу на посаді командира 1-го десантно-штурмового батальйону 247-го особливого козачого десантно-штурмового (гірського) полку, що дислокувався у Ставрополі[1]. Брав активну участь у заходах у сфері військово-патріотичного виховання молоді[2][3].

22 червня 2017 року Лисицькому присвоєно звання «Почесний громадянин Благодарненського району»[4][5][6].

Наклав на себе руки 26 березня 2023 року у своїй квартирі в Ставрополі[7].

Нагороди та спеціальні звання

Родина

Був одружений, лишилося двоє синів.

Примітки

  1. ↑ Из солдат — в комбаты Архівовано січень 1, 2018 на сайті Wayback Machine. / Центральный печатный орган Министерства обороны РФ газета «Красная Звезда», 24 октября 2017 года
  2. ↑ Встреча юнармейцев города с Героем России Дмитрием Михайловичем Лисицким Архівовано січень 14, 2018 на сайті Wayback Machine. / Комитет образования администрации города Ставрополя, 5 декабря 2017 года
  3. ↑ 41-й финал краевой игры «Зарница» стартовал в Пятигорске[недоступне посилання з Октябрь 2018] / Информационный портал «Молодежь Ставрополья», 24 июня 2015 года
  4. ↑ Герой России Дмитрий Лисицкий — Почётный гражданин района Архівовано серпень 22, 2017 на сайті Wayback Machine. / Газета Благодарненского городского округа Ставропольского края, 28 июня 2017 года
  5. ↑ Звание почетного гражданина Благодарненского района присвоено Дмитрию Лисицкому Архівовано січень 1, 2018 на сайті Wayback Machine. / Ставропольская Правда, 22 июня 2017 года
  6. ↑ Дмитрию Лисицкому присвоено звание «Почетный гражданин Благодарненского района» Архівовано червень 25, 2017 на сайті Wayback Machine. / Информационный портал Ставропольского края, 22 июня 2017 года
  7. ↑ Герой России подполковник Дмитрий Лисицкий покончил с собой. gazeta.ru (рос.). Процитовано 27 березня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лисицький_Дмитро_Михайлович&oldid=39045531