Лімітанеї

Лімітаней (лат. limitaneus — ті, що на кордоні) були прикордонними військовими підрозділами Римської імперії, які охороняли кордони (limes)імперії під час пізньої античності. Вони були частиною римської армії і відповідали за оборону прикордонних територій від варварських племен та інших загроз. Були важливою частиною пізньоримської та ранньовізантійської арміїї. Після реорганізацій кінця III — початку IV ст. лімітанеї, на відміну від Comitatenses, palatīni та Scholae, складали гарнізони в укріпленнях уздовж кордонів Римської імперії, і зазвичай не очікувалося, що вони воюватимуть далеко від своїх укріплень .

Основні етапи розвитку

1. Реформи Діоклетіана (кінець III — початок IV століття):
   • Імператор Діоклетіан (правив у 284—305 роках) розділив армію на два основні типи: comitatenses (мобільні війська) і limitanei (прикордонні війська).
   • Limitanei були закріплені за певними прикордонними регіонами, де вони служили як гарнізони у фортецях та укріпленнях.
2. Реформи Костянтина Великого (початок IV століття):
   • Імператор Костянтин Великий (правив у 306—337 роках) продовжив зміцнювати прикордонну оборону, підвищуючи роль limitanei.
   • Він також створив нові військові округи та побудував додаткові укріплення на кордонах.
3. Подальший розвиток (IV—V століття):
   • З часом limitanei стали більш залежними від місцевих ресурсів, займалися землеробством і мали сім'ї, які жили поруч з військовими поселеннями.

Занепад

Внутрішні причини

1. Економічний спад:
   • Постійні війни, політична нестабільність і висока вартість утримання великої армії виснажували економіку імперії.
   • Римська імперія переживала періоди інфляції, що призводило до зниження оплати праці limitanei.
2. Зменшення боєздатності:
   • Limitanei все більше займалися сільським господарством, що відволікало їх від військових обов'язків і знижувало рівень їхньої підготовки.
   • Постійне проживання на одному місці призводило до втрати дисципліни і бойового духу, які були важливими для ефективного військового підрозділу.

Зовнішні причини

1. Натиск варварських племен:
   • Починаючи з IV століття, посилилися напади германських племен, гунів та інших варварських народів на кордони Римської імперії.

Політичні причини

1. Імператори намагалися реформувати армію, зміцнюючи мобільні сили (comitatenses) за рахунок прикордонних військ.
2. Після розділення Римської імперії на Західну і Східну (Візантійську) в 395 році, західна частина зазнавала все більших труднощів з утриманням своїх кордонів.
3. Падіння Західної Римської імперії у 476 році стало кінцем системи limitanei на заході. У Візантійській імперії ця система ще певний час існувала, але також зазнала змін і поступово занепадала.

Основні типи укріплень

1. Фортеці (лат. castella):
   • Фортеці були основними гарнізонами limitanei. Вони розташовувалися вздовж кордонів і слугували базами для прикордонних військ.
   • Фортеці мали товсті стіни, бастіони, вежі і часто були оточені ровами.
   • Всередині фортець знаходилися казарми, склади для зберігання зброї та продовольства, а також приміщення для офіцерів.
2. Сторожові вежі (лат. turres):
   • Сторожові вежі будувалися на відстані одна від одної вздовж кордону, щоб забезпечити спостереження за прилеглою територією.
   • Вежі дозволяли швидко передавати сигнали за допомогою вогнів або диму у разі наближення ворога.
3. Вали (aggeres):
   • Вали складалися з насипів землі або каменю, часто зміцнених дерев'яними або кам'яними стінами.
   • Вали використовувалися для створення фізичних перешкод, що ускладнювало вторгнення ворогів.
4. Стіни (лат. muri):
   • Довгі захисні стіни, такі як знаменитий Вал Адріана в Британії або Рейнські та Дунайські лімеси в Європі, забезпечували додатковий захист.
   • Стіни були оснащені воротами і оборонними вежами для спостереження і оборони.

Цікаві факти

• Діоклетіан поділив армію на прикордонні війська (limitanei) і мобільні сили (comitatenses). Це дозволило швидко реагувати на загрози на кордонах, зберігаючи при цьому мобільні резерви для внутрішніх конфліктів та інших загроз.
• Діон Кассій (Cassius Dio) у своїй «Римській історії» не використовує термін «limes» систематично, але він описує прикордонні укріплення, військові кампанії та оборонні стратегії Римської імперії, що можуть бути пов'язані з лімесами.

Література

• Майкл Уітбі, «Армія та суспільство в пізньоримському світі» в Paul Erdkamp, A Companion to the Roman Army (Wiley-Blackwell, 2011).
• Г'ю Елтон, Війна в римській Європі 350—425 рр. н. е. (Oxford University Press, 1996).
• Michael Whitby. Army and Society i.d. later Roman World, 2007, in: Averon Carneron/B.Ward Perkins/M.Whitby (Hrsg.) The Cambridge Ancient History Nr.14
• Лутвак, Едвард (1976). Велика стратегія Римської імперії . Балтімор: Джон Хопкінс ISBN 0801821584.
• Badisches Landesmuseum Karlsruhe (Hrsgb.): Erben des Imperiums in Nordafrika. Das Königreich der Vandalen, darin: Yann Le Bohac: Africa in der späten Kaiserzeit, Die Provinz am Vorabend der vandalischen Eroberung, S. 65-78, Verlag P.v.Zabern, Karlsruhe 2009 ISBN 978-3-80534083-0
• Пет Саузерн і Карен Р. Діксон, Пізня римська армія (Рутледж, 1996).
• Уоррен Тредголд, Візантія та її армія, 284—1081 (Stanford University Press, 1995)
• Benjamin Knör. Das spätantike Offizierskorps (4./5. Jahrhundert), Verlag Grin, 2010
• AD Lee, War in Late Antiquity, A Social History (Blackwell, 2007)
• Juan José Sayas Abengoechea, Historia Antigua de España II. Uned 2001 ISBN 84-362-4398-6.
• Noé Villaverde Vega. Tingitana en la antigüedad tardía, siglos III—VII: Autoctonía y romanidad en el extremo Occidente Mediterráneo. Publicado por Real Academia de la Historia, 2001