Дума про Олексія Поповича

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ду́ма про Олексі́я Попо́вича — українська дума про козака Олексія Поповича.

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Існує близько 30 записів твору. В більшості їх буря на морі стихає від одного визнання своїх гріхів Олексієм Поповичем. У даному ж варіанті море заспокоюється тільки після принесеної жертви, яку символізує кров з урубаного мізинця головного героя думи. Подібний старовинний мотив зустрічається в російській билині про Садка. Твір перегукується також із російською билиною про Олексія Поповича та з деякими південнослов'янськими піснями. Провідною є самопожертва козака-воїна в інтересах товаришів.

Мелодію думи записав Філарет Колесса в 1913 р. від лірника Івана Скубія.

Слід зауважити, що у варіанті, який записав Дмитро Ревуцький згадується кошовий отаман Грицько Зборовський. В історичному контексті з'ясовано, що це був польський шляхтич, гетьман Війська Запорізького Самійло Зборовський.[1]

Виконавці

[ред. | ред. код]

Кобзарі: Гнат Гончаренко, Іван Кучугура-Кучеренко, Петро Древченко, І. Крюковський.

Бандуристи: Зіновій Штокалко, Тарас Лазуркевич, Георгій Ткаченко, Василь Парасочка.

Лірники: Іван Скубій.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Електронна бібліотека Князева. Архів оригіналу за 10 квітня 2017. Процитовано 9 квітня 2017.

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. — К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 146 — 156.
  • Украинские народные думы, 1972, с. 395—398. — Українські народні думи. У 5 т. — Т. 1. Думи раннього козацького періоду / Упор. М. К. Дмитренко, Г. В. Довженок (тексти), С. Й. Грица (мелодії) та ін. Передмови: М. К. Дмитренко, С. Й. Грица, статті, коментарі, примітки Г. В. Довженок, А. Ю. Ясенчук, Т. М. Шевчук, О. І Шалак, Н. М. Пазяк, І. І. Кімакович. — К., 2009. — Шевчук Т. Листування Катерини Грушевської і Василя Кравченка з приводу дослідження українського народного епосу (Дума про пригоду на морі Поповича) // Народна творчість та етнографія. — 1996. — № 4.

Посилання

[ред. | ред. код]