Сірковуглець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сірковуглець
Систематична назва метандитіон
Інші назви дисульфід карбону, карбон(IV) сульфід
Ідентифікатори
Номер CAS 75-15-0
Номер EINECS 200-843-6
KEGG C19033
Назва MeSH D01.200.210 і D01.875.350.850.074
ChEBI 23012
RTECS FF6650000
SMILES C(=S)=S[1]
InChI InChI=1S/CS2/c2-1-3
Властивості
Молярна маса 76,143 г/моль
Зовнішній вигляд безбарвна або жовтувата рідина
Густина 1,2555 г/мл
Тпл -112,1
Ткип 46 °C
Розчинність (вода) нерозчинний
Розчинність (бензен) розчиняється у великих кількостях
Розчинність (етанол) розчиняється у великих кількостях
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Сірковуглець CS2 — неорганічна сполука вуглецю та сірки складу CS2. За звичайних умов являє собою прозору або жовтувату летку рідину з ефірним запахом. Використовується для синтезу штучних волокон, а також як розчинник. Сірковуглець є отруйною речовиною.

Фізичні властивості

[ред. | ред. код]

Температура кипіння — 46,2 °C, густина — 1263 кг/м³. Частково розкладається під дією ультрафіолетових променів; продукти розкладу мають надзвичайно неприємний запах. Суміш парів сірковуглецю з повітрям (1,25-50 % CS2 по об'єму) спалахує при температурі близько 100 °C. Розчиняє жири, олії, смоли, каучуки, сірку, фосфор, йод, нітрат срібла. Змішується у будь-яких пропорціях з ефіром, етанолом, хлороформом; мало розчинний у воді.

При довгому зберіганні сірковуглець жовтіє і набуває неприємного запаху.

Хімічні властивості

[ред. | ред. код]

При нагріванні вище 150 °C сірковуглець розкладається водою:

Під дією сильних окисників він розкладається із виділенням сірки:

Сірковуглець може утворювати аналоги карбонатів — тіокарбонати. Дані солі використовуються у сільському господарстві як засіб проти шкідників.

Отримання

[ред. | ред. код]

Сірковуглець CS2 одержують пропусканням пари сірки крізь шар розжареного вугілля.

Застосування

[ред. | ред. код]

Основна кількість сірковуглецю йде на отримання віскози, яку використовують для виготовлення одного з видів штучного волокна. Також він застосовується для отримання тетрахлорметану, екстрагування олій та смол. Великі кількості сірковуглецю витрачаються на боротьбу з різними шкідниками сільськогосподарських культур.

Вплив на здоров'я

[ред. | ред. код]

Сірковуглець є небезпечною речовиною. Зазнати ураження ним можна при контакті через очі, шкіру, дихальні шляхи. Симптомами отруєння є головний біль, безсоння, слабкість, втрата ваги, гастрит, захворювання нирок, дерматит, зниженням репродуктивної здатності.[2]

Зазвичай зона захворювань, спричинених дією сірковуглецю, розташовується довкола підприємств з виробництва штучних волокон, на яких сірковуглець використовується.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. CARBON DISULFIDE
  2. NIOSH HomeNIOSH Pocket Guide to Chemical Hazards — Carbon disulfide. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 8 серпня 2014.

Джерела

[ред. | ред. код]