Гондола аеростата
Гондола аеростата або стратосферного аеростата — кабіна керування аеростата, в якій перебуває екіпаж, пасажири або керувальні пристрої аеростата (стратостата).
Залежно від умов польоту, може бути простим кошиком або повністю герметичною капсулою на зразок батискафа.
Намагання людства підкорити «п'ятий океан» спонукали винаходити пристрої для повітроплавання[1]. Так з'явилися повітряні кулі[2], аеростати та дирижаблі, а пізніше літаки та інші літальні апарати.
На некерованих аеростатах для розміщення пілотів, пасажирів, інструментів, баласту, двигуна та приладів керування[3] використовують гондолу. Пізніше ця назва закріпилася і в авіабудуванні як елемент конструкції літака.
Гондола аеростата має надійно захищати екіпаж від смертельних для людини умов стратосфери — низького тиску повітря та низької (до −70 °C) температури. Оболонка гондоли повинна витримувати значний внутрішній тиск, її виготовляють із легких металів, таких як алюміній, і зазвичай вона має сферичну форму. Як правило, політ триває протягом багатьох годин, і екіпажу необхідна система регенерації повітря, подібна до застосовуваної в підводних човнах і космічних кораблях. Для поглинання вуглекислого газу може застосовуватися гідроксид літію, для поповнення запасів кисню — балони зі стиснутим, а в післявоєнних польотах також з рідким киснем.
Система терморегуляції слугує для підтримки в гондолі комфортної температури. Оригінальну систему застосував у стратостаті FNRS-1 Огюст Піккар: гондола була пофарбована з одного боку в білий, а з іншого — в чорний колір, що при повертанні до Сонця відповідним боком призводило до нагрівання або остигання гондоли. Однак у перших польотах пристрій повертання гондоли не працював, що викликало одного разу перегрів, вдруге — сильне охолодження повітря в гондолі. У пізніших польотах використовували відносно надійну електричну систему терморегуляції.
Герметична гондола ускладнює безпосереднє скидання баласту, яким оснащують стратостат для регулювання швидкості піднімання й опускання. В FNRS-1 для цього застосовано спеціальну лійку, через яку можна було скидати дріб без розгерметизації. У пізніших польотах застосовували електромагнітну систему скидання баласту, подібну до застосовуваних у батискафах.
- ↑ Лев Захарович Маркович, Воздухоплавание. Его прошлое и настоящее — Том XI, із циклу «Промышленность и техника. Энциклопедия промышленных знаний»., 1911 рік.
- ↑ Воздушный шар // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Гондола // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
- Гондола // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
- Гондола аеростата (рос.)