Закон про громадянські права (1964)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Закон про громадянські права 1964 року — федеральний Закон США, який забороняє дискримінацію за ознакою раси, кольору шкіри, релігійних переконань, статі чи етнічного походження[1]. Поклав кінець дискримінації під час реєстрації виборців, сегрегації в школі, на робочих місцях та в громадських місцях.

Повноваження структур, які мали забезпечувати дотримання цього закону, були доволі обмеженими в перші роки, однак пізніше були розширені. Приймаючи цей закон, Конгрес посилався на різні частини Конституції Сполучених Штатів, головним чином на закріплені в ній повноваження Конгресу в сфері регулювання внутрішньої і міжнародної торгівлі за статтею 1 (частина 8), його обов'язок гарантувати всім громадянам однаковий законодавчий захист згідно з Чотирнадцятою поправкою і обов'язок захищати виборчі права відповідно до П'ятнадцятої поправки. Закон набрав чинності 2 липня 1964 року після підписання президентом Ліндоном Джонсоном в Білому домі.

Передумови

[ред. | ред. код]
Перша сторінка Закону про громадянські права 1964 року
Звернення Джона Кеннеді до нації з приводу захисту громадянських прав. 11 червня 1963 року

Питання про створення подібного законопроєкту було вперше підняте Президентом Джоном Кеннеді у його зверненні до нації від 11 червня 1963[2], у якому він запропонував розробити закон, який «надав би всім американцям право відвідувати і обслуговуватись у всіх громадських місцях — готелях, ресторанах, театрах, магазинах і т.д.», а також «забезпечив би кращий захист права голосу». Кеннеді виступив після низки протестів афроамериканської меншини проти сегрегації, в ході яких проти студентів і дітей використовували поліцейських собак і пожежні машини. До активних дій Кеннеді спонукало зростання міжрасової напруженості і хвиля «чорних бунтів» навесні 1963[3].

Розширюючи Закон про громадянські права 1875 року, законопроєкт Кеннеді, поміж іншого, включав положення про заборону дискримінації в громадських місцях і надання повноважень Генеральному прокурору США подавати позови проти штатів, у який діяли сегреговані системи шкільної освіти. Однак, він не включав ряд положень, які протестанти вважали конче необхідними, зокрема захист від жорстокого поводження з боку поліції, припинення дискримінації в приватному секторі та надання Міністерству юстиції повноважень подавати судові позови за дискримінацію та сегрегацію на робочих місцях[4].

Історія прийняття

[ред. | ред. код]

Палата представників

[ред. | ред. код]
Ліндон Джонсон підписує Закон про громадянські права 1964 року. За його спиною видно Мартіна Лютера Кінга.

11 червня 1963 року Президент Кеннеді зустрівся з лідерами Республіканської партії, щоб обговорити законопроєкт, перш ніж робити телевізійне звернення до нації. Два дні потому лідер меншості в Сенаті Еверетт Дірксен та лідер більшості в Сенаті Майк Менсфілд обидва висловилися на підтримку президентського законопроєкту, за винятком положень, які гарантують рівний доступ до громадських місць. Через це кілька конгресменів-республіканців запропонували розглянути компромісний законопроєкт. 19 червня, президент направив законопроєкт у Конгрес, не додавши туди жодних поправок[5][6]. Проєкт спершу розглядався юридичному комітеті Палати представників, у якому головував представник Демократичної партії. Після серії слухань, законопроєкт зробили жорсткішим, додавши положення про заборону расової дискримінації у сфері зайнятості, забезпечення більшого захисту прав чорношкірих виборців, заборону сегрегації у всіх державних установах (не лише школах), посилення анти-сегрегаційних положень щодо публічних послуг. Комітет також додав Генеральному прокурору повноваження подавати позови щодо захисту осіб від позбавлення будь-яких прав, закріплених Конституцією і законодавством США. По суті, це все положення спірного «Розділу III», який був вилучений із Законів про громадянські права 1957 і 1960 років. Громадські правозахисні організації наполягали на включенні цих положень, тому що вони могли використовуватись для захисту мирних демонстрантів і чорних виборців від поліцейського свавілля і придушення свободи слова.

Наприкінці жовтня 1963 року Кеннеді запросив лідерів Конгресу на розмову до Білого дому, щоб зібрати необхідну кількість голосів для проходження закону[7]. Законопроєкт був схвалений юридичним комітетом в листопаді 1963 року і був переданий процедурному комітету, голова якого, Говард Сміт, демократ і палкий прихильник сегрегації зі штату Вірджинія, повідомив про свій намір затримати розгляд законопроєкту на невизначений строк.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Transcript of Civil Rights Act (1964)» [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.].
  2. Radio and television address on civil rights, 11 June 1963. John F. Kennedy Presidential Library and Museum. 11 червня 1963. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 23 листопада 2013.
  3. Eyes on the Prize: America's Civil Rights Years, episode 4 «No Easy Walk (1961—1963)». Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 1 лютого 2017.
  4. Civil Rights Act Passes in the House [Архівовано 25 грудня 2012 у Wayback Machine.] ~ Civil Rights Movement Veterans
  5. Loevy, Robert (1997), The Civil Rights Act of 1964: The Passage of the Law that Ended Racial Segregation, State University of New York Press, p. 171.
  6. Golway, Terry and Krantz, Les (2010), JFK: Day by Day, Running Press, p. 284.
  7. Reeves, Richard (1993), President Kennedy: Profile of Power, pp. 628—631

Література

[ред. | ред. код]
  • Branch, Taylor (1998), Pillar of Fire: America in the King Years 1963–65, New York: Simon & Schuster.
  • Brauer, Carl M., «Women Activists, Southern Conservatives, and the Prohibition of Sexual Discrimination in Title VII of the 1964 Civil Rights Act», 49 Journal of Southern History, February 1983.
  • Burstein, Paul (1985), Discrimination, Jobs and Politics: The Struggle for Equal Employment Opportunity in the United States since the New Deal, Chicago: University of Chicago Press.
  • Finley, Keith M. (2008), Delaying the Dream: Southern Senators and the Fight Against Civil Rights, 1938—1965, Baton Rouge: LSU Press.
  • Freeman, Jo. «How 'Sex' Got Into Title VII: Persistent Opportunism as a Maker of Public Policy» Law and Inequality: A Journal of Theory and Practice, Vol. 9, No. 2, March 1991, pp. 163–184. online version [Архівовано 23 квітня 2006 у Wayback Machine.]
  • Graham, Hugh (1990), The Civil Rights Era: Origins and Development of National Policy, 1960—1972, New York: Oxford University Press.
  • Gregory, Raymond F. (2014). The Civil Rights Act and the Battle to End Workplace Discrimination. Lanham, MD: Rowman and Littlefield.
  • Harrison, Cynthia (1988), On Account of Sex: The Politics of Women's Issues 1945—1968, Berkeley, CA: University of California Press.
  • Jeong, Gyung-Ho, Gary J. Miller, and Itai Sened, «Closing the Deal: Negotiating Civil Rights Legislation», American Political Science Review, 103 (Nov. 2009)
  • Loevy, Robert D. (1990), To End All Segregation: The Politics of the Passage of The Civil Rights Act of 1964, Lanham, MD: University Press of America.
  • Loevy, Robert D. ed. (1997), The Civil Rights Act of 1964: The Passage of the Law That Ended Racial Segregation, Albany, NY: State University of New York Press.
  • Loevy, Robert D. «A Brief History of the Civil Rights Act OF 1964,» in David C. Kozak and Kenneth N. Ciboski, ed., The American Presidency (Chicago: Nelson Hall, 1985), pp. 411–419. online version [Архівовано 19 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  • Mann, Robert (1996). The Walls of Jericho: Lyndon Johnson, Hubert Humphrey, Richard Russell, and the Struggle for Civil Rights.
  • Pedriana, Nicholas, and Stryker, Robin. «The Strength of a Weak Agency: Enforcement of Title VII of the 1964 Civil Rights Act and the Expansion of State Capacity, 1965—1971,» American Journal of Sociology, Nov 2004, Vol. 110 Issue 3, pp 709—760
  • Rodriguez, Daniel B. and Weingast, Barry R. «The Positive Political Theory of Legislative History: New Perspectives on the 1964 Civil Rights Act and Its Interpretation», University of Pennsylvania Law Review, Vol. 151. (2003) online [Архівовано 12 травня 2016 у Wayback Machine.]
  • Rothstein, Mark A., Andria S. Knapp & Lance Liebman (1987). Employment Law: Cases and Materials. Foundation Press.
  • Warren, Dan R. (2008), If It Takes All Summer: Martin Luther King, the KKK, and States' Rights in St. Augustine, 1964, Tuscaloosa, AL: University of Alabama Press.
  • Whalen, Charles and Whalen, Barbara (1985), The Longest Debate: A Legislative History of the 1964 Civil Rights Act, Cabin John, MD: Seven Locks Press.
  • Woods, Randall B. (2006), LBJ: Architect of American Ambition, New York: Free Press, ch 22.
  • Zimmer, Michael J., Charles A. Sullivan & Richard F. Richards, Cases and Materials on Employment Discrimination, Little, Brown and Company (1982).

Посилання

[ред. | ред. код]